УДавосі під час Всесвітнього економічного форуму можна відчути, як б’ється політико-економічний пульс світу. Я вирушив туди, щоб отримати відповіді на два найважливіші питання: «чи не втомилися наші західні партнери від війни в Україні?» і «наскільки виправдані очікування українського бізнесу щодо реалізації планів повоєнного відновлення країни?». Відповіді я отримав — вони однозначні та зрозумілі. А ще повернувся із домашнім завданням.
Почну з позитивного. Попри публікації в деяких закордонних ЗМІ, колективний Захід не втомився від війни в Україні — я виразно це відчув, спілкуючись у Давосі зі стейкхолдерами світової політики та економіки. Вбачаючи стійкість усієї країни та успіхи української армії на полі бою, вже ніхто не сумнівається у перемозі України.
Я не думаю, що на Заході від нас чекають швидкої фінальної перемоги. Чекають, скоріше, кардинального перелому ситуації, зміщення зони бойових дій, звільнення ще однієї значної частини території країни. І це тільки збільшить допомогу, що поставляється нам. Тому відповідь на запитання «як скоро прийде перемога?» лежить у площині математики, хоч би як прагматично це звучало.
Швидкість накопичення військових ресурсів і насамперед важкої бронетехніки — ось що визначить нашу перемогу. Ми бачимо, що цей рух набуває все більш виразних обрисів. Ось і Шольц, раніше такий незговірливий, нарешті дав добро на постачання нам довгоочікуваних танків Leopard 2.
При цьому мене, як і інших представників українського бізнесу, які побували на ВЕФ, цікавили перспективи якнайшвидшого мирного відновлення країни за допомогою західних інвестицій. Багато хто з нас був би нещирим, сказавши, що не мріяв би вивезти з Давосу драфти попередніх контрактів. На жаль. Але нам не сказали ні — нас запевнили, що у бік України заплановано величезні інвестиції, проте для їхнього запуску необхідне виконання низки умов.
По-перше, згаданий вище кардинальний перелом у війні. До його настання великих приватних інвестицій (саме на них і лише на них може розраховувати український бізнес) нам не варто чекати. Інвесткомпанії та фонди, які без реальних інструментів страхування військових ризиків наважаться зайти в Україну, можна буде перерахувати на пальцях однієї руки.
Але як тільки почнеться низка військових успіхів, бізнес не встигатиме фіксувати кількість підписаних попередніх угод. Тому що можна не встигнути, адже зони розвитку та сектори в економіці України не є безрозмірними. Вже саме собою це посилить військову підтримку, а з іншого боку — надихне наших іноземних партнерів і насамперед — фінансові інституції.
До цього моменту українському бізнесу необхідно зробити велику роботу з підготовки проєктів — це друга умова, яка визначить обсяги та швидкість надходження інвестицій. Захід готовий вкладати в повоєнну Україну гроші — від нас же чекають не просто конкретних проєктів, а таких, що враховують актуальні тренди у світовій економіці. Це незримо було присутнє у розмовах західних інвесторів із українськими бізнесменами: «Зробіть своє домашнє завдання». І ми всі повернулися до України робити домашнє завдання.
І, звичайно, не можу не згадати про проблеми, які озвучували на низці дискусійних панелей — корупція, судова система, захист інвестицій. Без кардинальної зміни ситуації у цих питаннях нам навряд чи варто очікувати потоку інвесторів у країну. І це серйозна «контрольна робота» для української влади.
У Давосі поряд із прапорами України майоріли віртуальні прапори «зеленої» енергетики, декарбонізації та цифрових технологій, включаючи блокчейн та ШІ. Усі політичні та передусім економічні процеси в Україні, пов’язані з майбутнім відновленням країни, не можуть відбуватися поза цими трендами.
Це повною мірою стосується і групи компаній HD-group. Всі наші майбутні продуктові проєкти, переважно орієнтовані на експорт, будуватимуться на максимальному використанні «зеленої» енергії та інноваційних цифрових технологій.
Ще один підпункт нашого домашнього завдання — самотужки пройти перший етап майбутніх інвестиційних проєктів. Реалізація будь-якого з них — особливо інфраструктурного, індустріального та інших, що вирізняються високою капіталомісткістю, — потребує часу.
Лише підготовчий етап, включаючи проєктування, займає 6–10 місяців. Цим ми й маємо зараз зайнятися, роблячи перший обов’язковий крок назустріч західним інвесторам. Тим більше, що передпроєктні розвідувальні роботи становлять 1–2% від вартості всього проєкту.
В результаті одразу після перемоги можна буде швидко розпочати реалізацію. Іншого варіанту ми не маємо. Все, що відбувається зараз в українській економіці (вимушена еміграція населення, падіння попиту та платоспроможності), не дозволяє розраховувати на тривале розгойдування.
Ця трагічна війна дає Україні шанс остаточно розірвати пуповину, яка пов’язує нас із радянським минулим. Причому не лише в історичному та політичному сенсах, а й у контексті економіки. Нова економічна доктрина України має бути не просто максимально дистанційованою від наших сусідів, які стали ворогами.
Відновлювати чи, вірніше кажучи, заново відбудовувати нашу економіку необхідно не лише з урахуванням максимальної наближеності до ринків збуту та сировини, а й спираючись на актуальні світові тренди декарбонізації та цифровізації.
Тільки в цьому випадку Україна зможе стати справжнім «зеленим» енергетичним хабом Європи та запропонувати їй та решті світу затребувану та конкурентоспроможну продукцію.
Матеріал підготовлений у партнерстві з КМЕФ
