Реалії та перспективи хлібопекарської галузі
Сьогодні хлібопекарська галузь України перебуває під тиском непростих обставин, спровокованих розповсюдженням коронавірусу, здорожчанням сировини і зміною культури споживання. Про тенденції світових ринків хлібобулочних виробів, а також сучасний стан і проблеми вітчизняної галузі розповів директор ТОВ «КИЇВ ХЛІБ» Юрій Дученко в ході конференції «Хлібопекарська галузь. Реалії та перспективи», що проводилася в рамках виставки IFFIP
Глобальні тенденції
За словами Юрія Дученка, світовий ринок хлібобулочних виробів (ХБВ) сьогодні оцінюється в $500 млрд. Іншими словами, це ласий шматочок, за який готові боротися і машинобудівники, і сільгоспвиробники, і борошномели, і пекарі.
Однак аналіз тенденцій показує, що в усьому світі відбувається зниження споживання хлібобулочних виробів в натуральному вираженні. Хоча з точки зору фінансових надходжень ринок росте і, за прогнозами експертів, продовжуватиме рости й надалі.
«Варто відзначити, що за останні роки сильно змінився і сам ринок. Змінилися технології, традиції, культура споживання хліба. Світова пандемія внесла дуже серйозні корективи взагалі в перерозподіл ресурсів. Китай, наприклад, сьогодні стає одним із основних споживачів м’яса, зерна, хліба та ін. Тому ця країна може значним чином впливати на ціни, які, до того ж, можуть змінитися за один день», – аналізує Юрій Миколайович.
Хліб «у тіні»
Коли настане паритет в об’ємах ринку ХБВ у натуральному і грошовому вираженнях спрогнозувати важко, але сьогодні спостерігається суттєве зниження споживання цієї продукції. В Україні, за офіційною статистикою, у 1990 р. споживання хліба було на рівні 3,5 млн т, тобто близько 250 г на душу населення. У 2011 р. цей показник впав до 2 млн т, у 2018 р. він опустився нижче 2 млн т, в 2019 р. вже ледь перевищував 1 млн т, а в 2020 р. й узагалі склав усього 850 тис. т.
«Так говорить офіційна статистика. Але за нашими спостереженнями, споживання хліба в країні настільки не зменшилося, воно і зараз залишається на рівні 200-250 г на душу населення на добу. Тобто має бути цифра в 3 млн т, а офіційно маємо лише 850 тис. т, то де ж решта? Із повною відповідальністю можу сказати: решта знаходиться в тіні», – констатує директор ТОВ «КИЇВ ХЛІБ».
З одного боку, державний бюджет унаслідок цього недоотримує кошти від сплати податків. З іншого, в умовах пандемії існує загроза незабезпечення санітарних норм тіньовими підприємствами і неможливість доведення походження продукту.
Споживач має усвідомити: тільки купуючи продукти індустріальних та легальних виробників, здатних гарантувати якість, можна отримати безпечний продукт.
Ритейл диктує жорсткі умови
Економіка вітчизняних індустріальних виробників ХБВ, як говорить Юрій Дученко, знаходиться у дуже важкому стані. Він пояснює: «Хлібопекарний бізнес ніколи не був надприбутковим, тому що сировину, енергоносії, обладнання ми купуємо за ринковими цінами. Доходить до того, що внутрішній ринок пропонує сировину (цукор, олія…) дорожчу за світову ціну! Також потрібно платити гідну заробітну плату, розраховуватися за кредити.
Останнім часом нам декілька разів доводилося піднімати ціну на свою продукцію, але треба розуміти, наскільки великий у нас касовий розрив».
А викликаний він, зокрема, жорсткими умовами співпраці з торговими мережами, частка яких у продажах хлібопекарських компаній складає вже 50%. Виробники ХБВ будують відносини з ритейлом на умовах бонусів і відтермінування. Іноді відтермінування може складати навіть до 40 днів. Для тих, хто виробляє продукцію, яка реалізується протягом 1-2 діб, це катастрофа. Але виробники змушені йти на такі кроки.
Юрій Миколайович зазначає, що, збільшуючи вартість ХБВ на 5% (адже в контрактах з ритейлерами прописаний поріг збільшення ціни за визначений період), підприємці не встигають перекривати втрати, спричинені ростом цін на зерно, не кажучи за інші складові собівартості.
Кадровий дефіцит
До того ж, заробітна плата у хлібопеченні, зокрема по місту Києву, зараз стала нижчою за середній показник по промисловості. Звідси гострий кадровий дефіцит.
Щоб залучити до галузі молодь, компанії проводять певні програми, підписали меморандуми з профільними ВНЗ, які навчають майбутніх фахівців. Але студенти, прийшовши на практику і подивившись на зарплатню, умови і важкість праці, дуже часто відмовляються працювати на хлібозаводах. Зазвичай залишаються і працюють фахівці, які люблять і живуть своєю справою.
Модернізація підприємств – ключ до гарантії безпечності
Ще одна гостра проблема в українській хлібопекарській галузі – це застаріле обладнання. Близько 400 підприємств, які випускають ХБВ у нашій країні, мають зношений на 50% основний фонд, адже у них немає необхідних коштів на модернізацію.
«Реновація, за рахунок грошей самих виробників, могла би стати реальністю, якби держава допомогла нам закумулювати необхідні кошти за рахунок зниження ставки податку на прибуток. Тоді ми змогли б провести серйозну реконструкцію наших підприємств, зробити кроки в плані енергозбереження. Це потягне за собою, автоматизацію виробництва, зменшення витрат палива, зменшення викидів шкідливих газів та ін. У кінцевому результаті це вплине на собівартість продукції», – говорить Юрій Дученко. При тому, що зерно і енергоносії у майбутньому, скоріше за все, будуть тільки дорожчати, це може допомогти стримати ціни, підвищення яких дуже боляче б’є по гаманцю покупців, особливо соціально не захищеним.
Він підкреслює: «Нам потрібно донести державним управлінцям, що хлібопекарська галузь – це основа харчової безпеки, без якої завтра не зможемо гарантувати, що нагодуємо правильним і безпечним продуктом націю».
Позитивні зрушення
Окрім проблем, пекарям є чим пишатися. Ми розробляємо і пропонуємо новий асортимент, проводимо реконструкції, приділяємо увагу безпечності і санітарії.
Наприклад, за рахунок домовленостей із виробниками обладнання на підприємствах усе ж проводиться модернізація. Наша компанія сьогодні обрала для себе таку стратегію, при якій ми протягом 3-5 років отримуємо товарний кредит у вигляді ліній, технологій та ін. Більшість із наших заводів уже змінили форму тістоведення на порційну, що дозволило прискорити технологічні операції і збільшити асортимент. Тобто, сьогодні ми виробляємо нові продукти на лініях, вартість яких ми виплачуватимемо ще протягом 3-5 років. Це дає нам можливість не брати кредити з високою ставкою.
«Хочу відзначити, що українські машинобудівники також не стоять на місці і вже створюють обладнання, яке за якістю не уступає імпортному», – додав Юрій Миколайович.
Пандемія підштовхнула гравців хлібопекарського ринку до того, що вся продукція має продаватися тільки в пакованому вигляді, що також є запорукою безпечності продукції.
Безпечний продукт – хороший продукт
Директор ТОВ «КИЇВ ХЛІБ» також акцентує увагу на тому, що зараз зростає ціле покоління з думкою про те, що хліб – це шкідливий продукт, бо від нього набирають вагу, що глютен – це отрута, дріжджі шкідливі для організму.
Він переконаний, що ситуацію можна змінити: «Як це зробити? Потрібно любити свого покупця, виховувати культуру споживання, пропонувати новий хліб. Адже хліб сьогодні – це найдешевший продукт для повноцінного харчування».
Сьогодні говоримо за хліб як про доступний, безпечний продукт для повноцінного харчування, який має коштувати стільки, щоб виробник міг вчасно платити ринкову заробітну платню, купувати якісну сировину, розраховуватися за кредитами, розвиватися, пропонувати новий асортимент і гарантувати, що він випускає безпечний продукт.
Журнал «Мир продуктов»,
бесіду вела Лілія Кравченко
